¹ Ось ті народи, котрих залишив Господь, щоб випробувати ними ізраїльтян, всіх, навіть тих, котрі не відали про всі війни ханаанські,² Для того лише, щоб знали і навчилися війни наступні покоління синів Ізраїля, які передніше не знали її: ³ П'ятеро володарів филистимських, усі ханаанеї, сидоняни, і хіввеяни, які мешкали на горі Ливан, від гори Баал-Гермон аж до входу в Гамату.⁴ І були вони [залишені] на випробування ними Ізраїля, щоб спізнати, чи слухняні вони заповідям Господнім, котрі Він заповідав батькам їхнім через Мойсея.⁵ І жили сини Ізраїля серед ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв;⁶ І брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їхнім.⁷ І вчинили сини Ізраїля лихе перед очима Господа, і забули Господа, Бога свого, і служили Ваалам і Астартам.⁸ І тому спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму – Месапотамського, і служили сини Ізраїля Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ.⁹ Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і висунув Господь рятівника синам Ізраїля, котрий врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, молодшого брата Калева.¹⁰ Був на ньому Дух Господній, і він судив Ізраїля; Він рушив на війну, і віддав Господь в руки його Кушан-Ріш'атаїма, царя арамського, і здолала його рука Кушан-Ріш'атаїма.¹¹ І була в замиренні земля сорок літ. І помер Отніїл, син Кеназів.¹² А сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господа, і зміцнив Господь Еґлона, царя моавського, супроти Ізраїля, за те, що вони учиняли лихе перед очима Господа.¹³ Він зібрав до себе синів аммонових та амаликових, та й пішов і завдав поразки Ізраїлеві, і вони захопили місто Пальмових дерев.¹⁴ І служили сини Ізраїлеві Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ.¹⁵ Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і Господь висунув їм рятівника Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, котрий був лівша. І послали сини Ізраїля через нього дарунки Еґлонові, цареві моавському.¹⁶ А Егуд зробив собі меча двосічного, на лікоть завдовжки і приперезав його під плащем своїм до правого стегна.¹⁷ І підніс дарування Еґлонові, цареві моавському; а Еґлон був чоловіком вельми тілистим.¹⁸ Коли підніс [Егуд] всі дарування і відпустив людей, що принесли дари,¹⁹ То сам повернувся од вирізьблених ідолів, що уздовж Ґілґалу, і сказав: Є у мене таємне слово до тебе, царю. Він сказав: Тихше! І вийшли від нього всі, хто стояв біля нього.²⁰ Егуд увійшов до нього; він сидів у прохолодній світлиці, котра була в нього окремо. І сказав Егуд: У мене є до тебе слово Боже. [Еґлон] підвівся зі стільця.²¹ Егуд простягнув ліву руку свою і взяв меча з правого стегна свого, і застромив його в черево його²² Так, що увійшло вістря й руків'я, і жиром запливло вістря; бо Егуд не витягнув меча із черева його, і він (меч) вийшов позаду.²³ І вийшов Егуд у сіни, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.²⁴ Коли він вийшов, служники [Еґлонові] прийшли і бачать: ось двері світлиці замикані, і говорять: Мабуть, він для потреби своєї в прохолодному покої.²⁵ І чекали вони, аж доки ніяково їм стало, але, бачачи, що він не відмикає дверей світлиці, взяли ключа і відімкнули, аж ось, їхній володар лежить мертвий на долівці!²⁶ Доки вони зволікали, вражені, Егуд тим часом утік, пройшовши мимо ідолів, і втік до Сеїру.²⁷ А тільки-но прийшов, засурмив у сурму на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїля з гори, і він [ішов] перед ними.²⁸ І сказав їм: Ходіть за мною, бо віддав Господь ворогів ваших моавитян у руки ваші. І рушили за ним, і перехопили йорданські переходи до Моаву, і не давали нікому переходити.²⁹ І побили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, все здорових та міцних, і ніхто не врятувався втечею.³⁰ Так приборкані були того дня моавитяни під руку Ізраїля, і була в замиренні земля вісімдесят літ.³¹ Після нього був Шамґар, син Анатів, котрий шістсот чоловіків филистимлян побив києм на худобу. І він також порятував Ізраїля.

¹ Коли помер Егуд, сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господніми.² І віддав їх Господь в руки Явіна, царя ханаанського, що царював у Гацорі. А старшиною війська у нього був Сісера, котрий жив у Харошет-Ґаґґоїмі.³ І заволали сини Ізраїля до Господа, бо в нього було дев'ятсот залізних колісниць, і він жорстоко пригнічував синів Ізраїля двадцять літ.⁴ У той час судила Ізраїля Девора пророчиця, дружина Лаппідота.⁵ Вона мешкала під Пальмою Девориною, між Рамою та між Бет-Елом на Єфремовій горі, а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд.⁶ [Девора] послала і прикликала Барака, Авіноамового сина, з Кедешу Нефталимового. І сказала йому: Ось, наказав [тобі] Господь, Бог Ізраїля: Йди, зійдеш на гору Фавор, і візьмеш із собою десять тисяч чоловіків із синів Нефталимових та із синів Завулонових.⁷ А я приведу до тебе, до потоку Кішон, Сісеру, старшину Явінового війська, і колісниці його, і велелюдне [військо] його, і віддам його в твої руки.⁸ І сказав до неї Барак: Якщо ти підеш зі мною, то піду, а якщо не підеш зі мною, – не піду.⁹ А вона сказала [йому]: Піти – піду з тобою, тільки не тобі буде слава на цьому шляху, котрим ти йдеш; але в руки жінки Господь віддасть Сісеру. І підвелася Девора і рушила з Бараком до Кедешу.¹⁰ І скликав Барак Завулона та Нефталима до Кедешу, і пішло за ним десять тисяч вояків, і Девора пішла з ним.¹¹ А кенеянин Хевер відділився од кенеян, з Ховавових синів, Мойсейового тестя, і поставив шатро своє аж до Елону в Цаананімі, що при Кедеші.¹² І доповіли Сісері, що Барак, син Авіноамів, зійшов на гору Фавор.¹³ І зібрав Сісера всі свої колісниці, дев'ятсот залізних колісниць, та увесь народ, що з ним, з Харошет-Ґаґґоїму до потоку Кішон.¹⁴ І сказала Девора до Барака: Підведися, бо це той день, коли Господь віддасть Сісеру в руки твої; чи Сам Господь не піде перед тобою? І зійшов Барак з гори Фавор, а за ним десять тисяч чоловіків.¹⁵ Тоді Господь учинив замішання Сісері і всім колісницям його і всьому війську його від меча Баракового, і зійшов Сісера з колісниці, і кинувся тікати пішки.¹⁶ Барак переслідував колісниці [його] і військо до Харошет-Ґаґґоїму, і впало все військо Сісерине од меча, не залишилося нікого.¹⁷ А Сісера втік пішки до шатра Яіли, дружини кенеянина Хевера, оскільки був мир між Явіном, царем Гацору, та між домом кенеянина Хевера.¹⁸ І вийшла Яіла зустрічати Сісеру, і сказала до нього: Зайди, пане мій, зайди до мене, – не бійся! І він зайшов до неї в шатро, і вона накрила його накидкою.¹⁹ [І] сказав [він] до неї: Я благаю тебе, дай мені трохи води напитися, бо я спраглий. Вона розв'язала бурдюка з молоком, і напоїла його, та й накрила його.²⁰ [Сісера] сказав їй: Стань біля входу шатра, і якщо хтось прийде і запитає в тебе та скаже: Чи нема тут когось? Ти скажи: Нема.²¹ І взяла Яіла, дружина Хеверова, шатрового кілка, і взяла до своїх рук молотка, і, підійшовши нечутно до нього, всадила того кілка в його скроню так, що пришпилила до землі; а він спав од утоми, і помер.²² І ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яіла навпроти нього і сказала йому: `Ходи, я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш`. І ввійшов він до неї, аж ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його!²³ Отак приборкав Бог того дня Явіна, царя ханаанського, перед Ізраїлевими синами.²⁴ А рука Ізраїлевих синів посилювалася ще дужче над Явіном, царем ханаанським, аж доки не винищили вони Явіна, царя ханаанського.