¹ І почув Яків слова синів Лаванових, які говорили: [Яків] заволодів усім, що було в батька нашого, і з маєтку батька нашого зібрав усе багатство оце.² І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно вже не таке до нього, як було вчора і третього дня.³ І сказав Господь Якові: Повернися на землю батьків твоїх і на батьківщину свою, і Я буду з тобою.⁴ І послав Яків і прикликав Рахіль і Лію в поле, до череди дрібної [скотини] своєї.⁵ І сказав їм: Я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня. Але Бог батька мого був зі мною.⁶ Ви самі знаєте, що я всіма силами служив батькові вашому.⁷ Але батько ваш обдурював мене і разів із десять міняв нагороду мою. Але Бог не допустив йому вчинити мені зло.⁸ Коли сказав він, що [скотина] з цятками буде тобі в нагороду, то скотина вся приносила із цятками. А коли він сказав: Строкаті будуть тобі в нагороду, то скотина вся приносила строкатих.⁹ І відібрав Бог скотину у вашого батька, і дав мені.¹⁰ Одного разу, о такій порі, коли скотина парується, глянув я і побачив уві сні, аж ось, козли, які спиналися на самиць, строкаті, з цятками і плямами.¹¹ Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: Ось я.¹² Він сказав: Зведи очі твої і поглянь: Усі козли, що спинались на самиць, строкаті, з цятками і з плямами; бо Я бачу все, що Лаван чинить з тобою.¹³ Я Бог, [що з'явився перед тобою] біля Бет-Елу, де ти вилив єлей на пам'ятник і де ти склав Мені обітницю. Тепер підведися, вийди із землі цієї; і повернися на землю вітчизни твоєї.¹⁴ Рахіль і Лія сказали йому у відповідь: Чи є ще нам частка і спадок у домі батька нашого?¹⁵ Чи не за чужинців він нас має? Бо він продав нас, і пожер навіть срібло наше.¹⁶ А тому все багатство, яке Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших. Отож, звершуй усе, що сказав тобі Бог.¹⁷ І звівся Яків, і посадовив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів;¹⁸ І взяв із собою всю скотину свою і все багатство своє, котре надбав, скотину власну його, яку надбав у Падан-Арамі, щоби йти до Ісаака, батька свого, на землю ханаанську.¹⁹ І коли Лаван пішов стригти скотину свою, то Рахіль украла ідолів, котрі були в батька.²⁰ А Яків украв серце в Лавана арамеянина, тому що не звістив його, що відходить.²¹ І пішов із усім, що в нього було, і, підвівшись, перейшов ріку, і попростував до гори Ґілеадської.²² А третього дня сказали Лаванові, що Яків утік.²³ Тоді взяв він із собою родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і догнав його на горі Ґілеадській.²⁴ І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні, і сказав йому: Бережися, не говори Якові ні доброго, ані злого.²⁵ І догнав Лаван Якова; А Яків поставив шатро своє на горі, а Лаван із родичами своїми поставив на горі Ґілеадській.²⁶ І сказав Лаван Якові: Що ти вчинив? Для чого ти обдурив мне й забрав дочок моїх, мов бранців зброєю?²⁷ Нащо ти втік потайки, і сховався від мене, і не сказав мені? Я відпустив би тебе з радістю і з піснями, з тімпаном і з гуслами.²⁸ Ти не дозволив навіть поцілувати внуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти вчинив.²⁹ Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого учора говорив до мене і сказав: Бережися, не говори Якові ні доброго, ані злого.³⁰ Проте справді ти відійдеш, тому що ти нетерпляче захотів бути в домі батька твого; але нащо ти вкрав богів моїх?³¹ Яків одказував Лаванові і сказав: Я боявся; бо я міркував, чи не забереш ти у мене дочок своїх.³² У кого знайдеш богів твоїх, той не буде живий. При родичах наших упізнавай, що в мене, і візьми собі. Яків не знав, що Рахіль украла їх.³³ І заходив Лаван до шатра Якова, і до шатра Ліїного, і до шатра двох служниць, та не знайшов. І, вийшовши з шатра Ліїного, ступив до шатра Рахілі.³⁴ А Рахіль узяла ідолів і поклала їх під верблюдове сідло, і сіла на них. І обшукав Лаван усе шатро, проте не знайшов.³⁵ А вона сказала своєму батькові: Хай не прогнівається господар мій, що я не можу підвестися перед тобою, бо в мене звичайне жіноче. І він шукав, але не знайшов ідолів.³⁶ Яків розгнівався, і почав сперечатися з Лаваном. І почав говорити Яків, і сказав Лаванові: Яка вина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?³⁷ Ти оглянув у мене всі речі; що знайшов ти із речей дому свого? Покажи отут перед родичами моїми і перед родичами твоїми: нехай вони розсудять поміж нами двома.³⁸ Ось, двадцять літ я [був] у тебе; вівці твої і кози твої не скидали, баранів череди твоєї я не вживав.³⁹ Розтерзаного звірами я не приносив тобі; це була моя втрата; ти з мене відшкодовував, чи вдень щось пропадало, а чи вночі щезало.⁴⁰ Я страждав удень від жароти, а вночі од холоднечі, і сон мій утікав з очей моїх.⁴¹ Отакі мої двадцять літ у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх і шість літ за скотину твою; а ти десять разів міняв винагороду мою.⁴² Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і острах Ісаака, ти зараз відпустив би мене упорожні. Бог побачив лихо моє і працю рук моїх, і заступився за мене учора.⁴³ І відповідав Лаван, і сказав Якові: Доньки мої – мої доньки, діти – мої діти, скотина – моя скотина, і все, що ти бачиш, – це моє; чи можу я зараз щось учинити з доньками моїми із дітьми їхніми, котрі народжені ними?⁴⁴ Тепер ухвалимо спілку, я і ти, і це буде свідченням поміж мною і тобою.⁴⁵ І взяв Яків камінь, і поставив його пам'ятником.⁴⁶ І сказав Яків родичам своїм: назбирайте каміння. Вони назбирали каміння, і вчинили узгірок, і їли на тому узгірку.⁴⁷ І назвав його Лаван: Еґар-Сагадута; а Яків назвав його Ґал-Ед.⁴⁸ І сказав Лаван: Сьогодні цей узгірок поміж мною і тобою свідок. Тому й названо його – Ґал-Ед.⁴⁹ [Також]: Міцпа, від того, що Лаван сказав: Нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного.⁵⁰ Якщо ти будеш погано ставитися до моїх дочок, або, якщо візьмеш дружин понад доньок моїх, то, хоч немає чоловіка поміж нами, начувайся, Бог свідок поміж мною і поміж тобою.⁵¹ І сказав Лаван Якові: Ось, узгірок цей і ось пам'ятник, котрий я поставив між мною і тобою.⁵² Цей узгірок свідок, і цей пам'ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей узгірок, ні ти не перейдеш до мене за цей узгірок і за цей пам'ятник для зла.⁵³ Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить поміж нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.⁵⁴ І заколов Яків пожертву на горі, і покликав родичів своїх їсти хліб і вони їли хліб і ночували на горі.⁵⁵ І підвівся Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх, і рушив, і повернувся Лаван до свого місця.