Читаємо: Буття 33, Марка 4

¹ І звів Яків очі свої, і побачив, аж ось, іде Ісав, і з ним чотириста чоловіків. І розділив дітей Лії, Рахілі і двох служниць.² І поставив служниць і дітей їхніх попереду, Лію і дітей її за ними, а Рахіль і Йосипа позаду.³ А сам пішов перед ними і поклонився до землі сім разів, підходячи до брата свого.⁴ І побіг Ісав до нього назустріч, і обійняв його, і впав на груди його, і цілував його, і плакали.⁵ І оглянувся і побачив дружин та дітей, і сказав: Хто це в тебе? [Яків] сказав: Діти, яких Бог дарував служникові твоєму.⁶ І надійшли служниці і діти їхні, і поклонилися.⁷ Підійшла і Лія, і діти її, і вклонилися. Нарешті підійшли Йосип та Рахіль, і вклонилися.⁸ І сказав Ісав: Для чого в тебе така чисельність, яку я зустрів? І сказав Яків: Щоб надбати приязнь в очах володаря мого.⁹ Ісав сказав: У мене багато, брате мій; нехай буде твоє у тебе.¹⁰ Яків сказав: Ні, якщо я надбав приязнь в очах твоїх, прийми дарунок мій від руки моєї, бо я побачив обличчя твоє, наче хтось забачив лице Боже, і ти був приязний до мене.¹¹ Прийми благословення моє, котре я приніс тобі; тому що Бог дарував мені, і є у мене все. І умовив його; і той взяв,¹² І сказав: Підведімося і ходімо; і я піду перед тобою.¹³ Яків сказав йому: Володар мій знає, що діти тендітні, а дрібна і велика скотина у мене дійна: Якщо погнати її один день, то загине вся скотина.¹⁴ Нехай володар мій рушає попереду служника свого, а я піду повільно, як піде худоба, що переді мною, і підуть діти, а тоді прийду до володаря мого в Сеїр.¹⁵ Ісав сказав: Залишу я з тобою [кількоро] моїх людей. Яків сказав: Для чого це? Мені б лише надбати приязнь в очах володаря мого!¹⁶ І повернувся Ісав того ж дня шляхом своїм до Сеїру.¹⁷ А Яків рушив до Суккота, і спорудив собі дім, і для скотини своєї поставив курені. З цієї причини він назвав ім'я місцині: Суккот.¹⁸ Яків, повернувшись із Месопотамії, щасливо прийшов до міста Сихем, що у краю ханаанськім, і розташувався перед містом.¹⁹ І купив частину поля, на якому поставив шатро, у синів Гамора, батька Сихемового, за сто срібняків.²⁰ І спорудив там жертовника, і назвав його Ел-Елогей-Ізраїль.

¹ І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього безліч народу, аж так, що мусив зайти в човен і сидів на воді, а увесь народ був на березі біля моря.² І навчав їх притчами багато і в навчанні Своєму казав їм: ³ Слухайте: Ось, вийшов сівач сіяти;⁴ І коли сіяв, сталося, що одне (зерно) упало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його;⁵ А інше впало на кам‘янисту [місцину], де замало йому грунту, і невдовзі зійшло, тому що грунт був не глибокий;⁶ А коли зійшло сонце, зав‘яло, тому що не мало коріння, й засохло;⁷ А деяке впало в терня, і терня виросло й заглушило [насіння], і воно не дало плоду;⁸ А ще інше впало на добру землю і дало плід, котрий зійшов і виріс, і принесло: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.⁹ І сказав їм: Хто має вуха слухати, нехай чує!¹⁰ А коли залишився без народу, ті, що були близько біля Нього разом з дванадцятьма учнями, запитали Його про притчу.¹¹ І сказав їм: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим зовнішнім все подається в притчах.¹² Тож вони своїми очима можуть дивитися і не бачити, і своїми вухами можуть слухати, і не розуміють, нехай же не навернуться, щоби прощені були їм гріхи їхні.¹³ І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? А як же вам зрозуміти всі притчі?¹⁴ Сівач слово сіє.¹⁵ [Посіяне] при дорозі означає тих, в котрих сіється слово, але [до котрих], коли почують, тієї ж хвилі приходить сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх.¹⁶ У такий спосіб посіяне на кам‘янистій [місцині] також означає тих, котрі, коли почують слово, тієї ж миті з радістю приймають його.¹⁷ Але не мають у собі коріння і непостійні; потім, коли прийде скорбота чи гоніння за слово, відразу спокусяться.¹⁸ Посіяне в тернях означає тих, що чують слово,¹⁹ Але в котрих клопоти віку цього, омана багатства та інші пожадання, входячи в них, глушать слово і воно буває без плоду.²⁰ А посіяне в добрий грунт означає тих, котрі слухають слово, і приймають, і приносять плід, один у тридцять, інший в шістдесят, а ще інший – у сто разів більше.²¹ І сказав їм: Чи для того приносять свічку, аби поставити її під посудину чи під ліжко? Чи не для того, аби поставити її на свічнику?²² Немає нічого утаємниченого, що не стане явним; і нічого не буває потаємного, що не вийде назовні.²³ Якщо хтось має вуха слухати, нехай чує!²⁴ І сказав їм: Завважуйте, що чуєте: Якою мірою міряєте, такою відміряно буде вам, і додасться вам, що слухаєте.²⁵ Бо хто має, тому додасться, а хто не має, у того відбереться те, що має.²⁶ І сказав: Царство Боже схоже на те, як чоловік насіння в землю кидає,²⁷ І спить, і підводиться вночі і вдень, і, як насіння сходить і росте, не відає він;²⁸ Бо земля сама собою приносить вруно, потім колосся, а відтак повне зерно на колосі;²⁹ А коли дозріє плід, негайно посилає серп, тому що настали жнива.³⁰ І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже? Чи якою притчею зобразимо його?³¹ Воно – як зерно гірчичне, котре, як сіється в землю, найменше з усього насіння землі;³² А коли, посіяне, сходить і стає найбільшим з-поміж усіх злаків, і пускає великі гілки аж так, що в затінку його можуть ховатися птахи небесні.³³ І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли чути;³⁴ Без притчі не навчав їх, а учням Своїм наодинці з ними пояснював усе.³⁵ Увечері того дня сказав їм: Перепливемо на той бік (озера).³⁶ І вони відпустили народ, взяли Його (Ісуса) з собою, як був Він у човні, з Ним були також інші човни.³⁷ І зчинилася велика буря; хвилі били в човен аж так, що він уже виповнювався [водою].³⁸ А Він спав на кормі на підвищенні. Його розбудили й сказали Йому: Учителю! Невже Тобі байдуже, що ми гинемо?³⁹ І, підвівшися, Він заборонив вітрові і сказав морю: Вгамуйся, затихни! І вітер затих, і вчинилася глибока тиша.⁴⁰ І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Чи у вас віри немає?⁴¹ І виповнилися страхом великим, і гомоніли поміж собою: Хто ж це Такий, що й вітер, і море підкоряються Йому?