Читаємо: 1 Самуїла 9, Римлян 8

¹ І був чоловік із синів Веніямина, ім'я його Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніяминівець, людина заможна.² У нього був син, ім'я йому Саул, молодий і вродливий, і не було нікого з ізраїльтян вродливішого від нього; він од пліч своїх був найвищим серед усього народу.³ І пропали віслючки у Кіша, батька Саулового, і сказав Кіш Саулові, синові своєму: Візьми з собою одного із слуг і підведися, піди, пошукай віслючок.⁴ І він перейшов Єфремові гори і пройшов землю Шаліша, але не знайшли, і перейшли землю Шеаліму – і [там їх] немає; і перейшли землю Веніяминову, і не знайшли.⁵ Коли вони прийшли на землю Цуф, Саул сказав до свого слуги, котрий з ним: Ходімо назад, щоб мій батько, залишивши віслючок, не почав хвилюватися за нас.⁶ Але слуга сказав йому: Ось, у цьому місті є чоловік Божий, чоловік пошанований: все, що він не скаже, справджується. Ходімо зараз туди; може статися, що він підкаже нам шлях, котрим нам треба йти.⁷ І сказав Саул служникові своєму: Отож, ми підемо, а що ми принесемо тому чоловікові? Бо хліба вже немає в торбах наших, і подарунка нема, аби піднести тому чоловікові Божому. Що у нас?⁸ І знову відповідав служник Саулові, і сказав: Ось, у руці моїй чверть шекля срібла; я віддам чоловікові Божому, і він підкаже нам шлях наш.⁹ Бувало передніше, коли хтось звертався до Бога з нуждою, то так говорив: Давайте підемо до провидця; бо той, кого [називають] нині пророком, раніше називався провидцем.¹⁰ І сказав Саул служникові своєму: Добре ти говориш, і ходімо. І пішли до міста, де був чоловік Божий.¹¹ Коли вони підіймалися вгору до міста, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: Чи є тут провидець?¹² Ті відповідали їм і сказали: Є. Ось, він перед тобою; лише поквапся, бо він сьогодні прийшов до міста, - тому що нині в народу пожертва на пагорбі.¹³ Коли прийдете до міста, то знайдете його, доки він ще не пішов на ту верховину, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить пожертву, і після цього почнуть їсти покликані. Отож, простуйте, тепер ви ще знайдете його.¹⁴ І пішли вони до міста. А коли дійшли до середини міста, аж ось, і Самуїл виходить назустріч їм, щоби йти на пагорб.¹⁵ А Господь відкрив Самуїлові за день до приходу Саулового, і сказав: ¹⁶ Завтра о цій порі я пришлю до тебе чоловіка із землі Веніяминової, і ти помасти його на володаря народові Моєму – Ізраїлю, і він урятує народ Мій від руки филистимлян; бо Я зглянувся над народом Моїм, бо волання його сягнуло до Мене.¹⁷ Коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: Ось чоловік, про якого Я говорив тобі, він буде урядувати народом Моїм.¹⁸ І підійшов Саул до Самуїла, на брамі, і запитав його: Скажи мені, де дім провидця?¹⁹ І відповідав Самуїл Саулові, і сказав: Я провидець, йди попереду в мене на пагорб; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі.²⁰ А про віслючок, котрі у тебе пропали вже три дні тому, не хвилюйся: вони знайшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і не усьому домові батька твого?²¹ І відповідав Саул, і сказав: Чи не син я Веніямина, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем'я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніяминового? Для чого ти все це говориш мені?²² І взяв Самуїл Саула і служника його, і завів їх до кімнати, і надав їм чільне місце між покликаними, котрих було близько тридцяти чоловік.²³ І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, котру я дав тобі і про яку я сказав тобі: Відклади її в себе.²⁴ І взяв кухар плече і що було на ньому, і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл]: Ось це залишене, поклади перед собою [і їж]; бо до цього часу збережено [воно] для тебе, коли я скликав народ. І їв Саул із Самуїлом того дня.²⁵ І зійшли вони з пагорба до міста, і Самуїл розмовляв із Саулом на даху.²⁶ Уранці підвелися вони отак: коли зійшла зоря, Самуїл покликав Саула на дах і сказав: Підведися, я проведу тебе. І підвівся Саул, і вийшли вони обидва з дому, він і Самуїл.²⁷ Коли проходили вони до околиці міської, то Самуїл сказав до Саула: Скажи служникові, нехай він іде перед нами. І той пішов попереду; а ти зараз спинися, і я відкрию тобі, що сказав Бог.

¹ Отож, немає нині жодного осуду тим, котрі в Христі Ісусові живуть не за плоттю, а за Духом.² Тому що закон Духу життя у Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти.³ Оскільки Закон, знесилений плоттю, не мав сили, то Бог послав сина Свого в подобі гріховної плоті на пожертву за гріх, і осудив гріх у плоті,⁴ Щоб виправдання Закону звершилося в нас, що живуть не за плоттю, а за духом.⁵ Бо ті, що живуть за плоттю, про тілесне мають замір, а ті, що живуть за Духом, – про духовне.⁶ Задуми тілесні – то смерть, а задуми духовні – життя і мир.⁷ Тому що тілесні задуми є ворожнеча супроти Бога; бо Законові Божому не підкоряються і, зрештою, не можуть.⁸ А тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.⁹ Але ви не у плоті, а в Дусі, якщо Дух Божий живе у вас. Якщо ж хтось Духа Христового не має, той якраз не Його.¹⁰ А якщо Христос у вас, то тіло мертве для гріха, а дух живий через праведність.¹¹ А якщо Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то той, Хто воскресив Христа із мертвих, оживить також ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас.¹² Отож, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;¹³ Бо якщо живете за плоттю, то помрете, а якщо духом умертвляєте справи тілесні, то живі будете.¹⁴ Бо всі, що ведені Духом Божим, є сини Божі;¹⁵ Тому, що ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити у страхові, але прийняли Духа усиновлення, Котрим кличемо: Авва, Отче!¹⁶ Саме Цей Дух засвідчує нашому духові, що ми є діти Божі.¹⁷ А якщо діти, то спадкоємці Божі, співспадкоємці-таки Христові, якщо страждаємо тільки з Ним, щоб з Ним разом і прославитися.¹⁸ Бо я гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті у порівнянні з тією славою, котра відкриється в нас.¹⁹ Бо створіння з надією очікує появи синів Божих, –²⁰ Тому що створіння підкорилося марноті не добровільно, але за волею того, хто підкорив його, – сподіваючись,²¹ Що й саме створіння звільнене буде від рабства тлінню для волі слави дітей Божих.²² Бо знаємо, що все створіння разом стогне і страждає донині;²³ І не лише воно, але й ми самі, маючи першоплоди Духа, і ми в собі стогнемо, наджидаючи усиновлення, спокути тіла нашого.²⁴ Бо ми врятовані надією. А надія, коли бачить, не є надія; бо якщо хтось бачить, то навіщо йому й сподіватися.²⁵ Та коли сподіваємося того, чого не бачимо, тоді чекаємо з терпінням.²⁶ Так само й Дух допомагає нам у немочах наших; бо ми не знаємо, за що молитися, як належить, але Сам Дух клопочеться за нас зітханнями невимовними.²⁷ Однак Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він клопочеться за святих, з волі Божої.²⁸ І ми знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за Його волею, все сприяє доброму.²⁹ Бо Кого Він передбачив, тим і визначив бути подібними образові Сина Свого, щоб Він був першовродженим поміж багатьма братами;³⁰ А кого Він передбачив, тих і покликав; а кого виправдав, тих, отже, й прославив.³¹ То що сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто супроти нас?³² Той, Котрий Сина Свого не пощадив, але віддав Його за всіх нас, як із Ним не дарує нам усього?³³ Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.³⁴ Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес. Він і є праворуч Бога, Він і клопочеться за нас.³⁵ Хто нас відлучить од любови Христа: скорбота, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, або меч? Як написано: ³⁶ За Тебе умертвляють нас щодня, мають нас за овець, зрокованих на заклання.³⁷ Але все це долаємо силою Того, Хто полюбив нас.³⁸ Бо я певен, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні започатки, ні сили, ні теперішнє, ні прийдешнє,³⁹ Ні висота, ні глибина, ні інше якесь створіння не може відлучити нас від любови Божої у Христі Ісусі, Господі нашому.