Читаємо: 1 Самуїла 8, Римлян 7

¹ А коли постарів Самуїл, то настановив синів своїх суддями над Ізраїлем.² Ім'я старшому синові його Йоіл, а ім'я другому його [синові] – Авійя; вони [були] суддями в Беер-Шеві.³ Але сини його не ходили його шляхом, а ухилилися до зиску, і брали підкуп, і судили неправедно.⁴ І зібралися всі старшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму,⁵ І сказали йому: Ось ти постарів, а сини твої не ходять твоїми шляхами; Отож, настанови над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів.⁶ І не сподобалося це слово Самуїлові, коли вони сказали: `Настанови нам царя, щоб він судив нас`. І молився Самуїл до Господа.⁷ І сказав Господь Самуїлові: Прислухайся до голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; тому що не тебе вони зневажили, але Мене зневажили, щоб Я не царював над ними.⁸ Як вони учиняли з того дня, котрого Я вивів їх із Єгипту, і донині залишали Мене і служили іншим Богам; так учиняють вони з тобою.⁹ Отож, прислухайся до голосу їхнього; тільки остережи їх і оголоси їм права царя, що буде царювати над ними.¹⁰ І переказав Самуїл всі слова Господа народові, що просив у нього царя.¹¹ І сказав: Ось, які будуть права царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приставить до колісниць своїх, і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його;¹² І поставить [їх] у себе тисяцькими, і півсотниками, і щоб вони обробляли лани його і жнивували хліба його, і виготовляли йому військову зброю та колісничне знаряддя його.¹³ А дочок ваших візьме, щоб вони варили миро, куховарили і пекли хліб.¹⁴ І поля ваші і виноградники та із оливкових садів найкращі забере і віддасть слугам своїм.¹⁵ І з посівів ваших, і з виноградників ваших візьме десяту частину, і віддасть євнухам своїм та слугам своїм.¹⁶ І служників ваших і служниць ваших, і юнаків ваших найкращих, і віслюків ваших візьме, і використає для потреб своїх.¹⁷ Від дрібної скотини вашої візьме десяту частину і самі ви будете йому рабами.¹⁸ І заволаєте тоді від царя вашого, котрого ви обрали собі, і не буде Господь відповідати вам тоді.¹⁹ Але народ не погодився дослухатися голосу Самуїла і сказав: Ні, ми будемо мати над собою царя;²⁰ І будемо, як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходитиме перед нами, і провадитиме війни наші.²¹ І вислухав Самуїл всі слова народу, і переказав їх голосно Господові.²² І сказав Господь Самуїлові: Дослухайся голосу їхнього і настанови їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: Рушайте кожний до свого міста.

¹ Хіба ви не знаєте, браття, – бо кажу знавцям Закону, – що закон має владу над людиною, але доки вона жива?² Заміжня жінка прив‘язана законом до живого чоловіка; а якщо помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.³ А тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, називається перелюбницею; а якщо помре чоловік, вона вільна од закону, і не буде перелюбницею, як вийде за іншого чоловіка.⁴ Так само й ви, браття мої, померли для Закону Тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, нехай же приносимо плід Богові.⁵ Бо коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені Законом, діяли у членах наших, аби приносити плід смерти.⁶ Але нині, коли ми померли для Закону, котрим були зв‘язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленому дусі, а не за давньою буквою.⁷ Ну, то що скажемо? Невже від Закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як засобом Закону, бо я не розумів би й пожадання, якби Закон не казав: Не пожадай.⁸ Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всіляке пожадання; бо без закону гріх мертвий.⁹ Я жив свого часу без закону, та коли прийшла заповідь, – гріх ожив,¹⁰ А я помер, і, таким чином заповідь, котру дано мені для життя, послужила мені на смерть.¹¹ Тому що гріх, взявши привід од заповіді, обдурив мене і умертвив нею.¹² Тому Закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.¹³ Отож, невже добре вчинилося мені смертоносним? Зовсім ні. Але гріх, що виявився гріхом через те, що засобом доброго завдав мені смерть, аж так, що гріх стає украй грішний через заповідь.¹⁴ Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий гріхові.¹⁵ Бо не розумію, що вчиняю: бо не те вчиняю, що хочу, а що ненавиджу, те вчиняю.¹⁶ А якщо вчиняю те, чого не хочу, то погоджуюся із законом, що він добрий;¹⁷ А тому вже не я вчиняю те, але гріх, що живе в мені.¹⁸ Бо знаю, що не живе в мені, тобто в плоті моїй, добре; тому що бажання добра є в мені, але щоб учинити його, того не знаходжу.¹⁹ Доброго, котрого хочу, не вчиняю, а лихе, котрого не хочу, вчиняю.²⁰ А якщо вчиняю те, чого не хочу, вже не я вчиняю те, але гріх, що в мені живе.²¹ Отож, я знаходжу закон, що, коли хочу чинити добре, озивається в мені лихе.²² Бо, з огляду на внутрішню людину, знаходжу вдоволення в Законі Божому.²³ Але в членах моїх бачу інший закон, що протидіє законові розуму мого і вчиняє мене бранцем закону гріховного, що є в членах моїх.²⁴ Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?²⁵ Дякую Богові моєму Ісусом Христом, Господом нашим. Отож, той самий я розумом моїм служу Законові Божому, а плоттю – законові гріха.