Читаємо: Буття 12, Матвія 11

¹ І сказав Господь Аврамові, вийди з твоєї землі і з твого роду і з дому твого батька до землі, яку лиш тобі покажу.² І зроблю тебе великим народом і побалгословлю тебе і звеличу твоє імя і буде благословенне.³ І поблагословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що проклинають тебе проклену, і благословенні будуть у тобі всі племена землі.⁴ І пішов Аврам, так як сказав йому Господь, і йшов з ним Лот. Аврам же мав сімдесять пять літ, коли вийшов з Харрану.⁵ І взяв Аврам свою жінку Сару і Лота сина свого брата і всі їхні маєтки, які придбали, і всяку душу яку придбали в Харрані, і вийшли, щоб іти до Ханаанської землі, і пішли до Ханаанської землі.⁶ І пройшов Аврам землю по її довжині до місця Сихем, до високого дуба. Хананейці ж тоді жили в землі.⁷ І зявився Господь Аврамові і сказав йому: Твому насінню дам цю землю. І збудував там Аврам жертівник Господеві, який йому зявився.⁸ І відійшов звідти до гори на сході Ветилю, і поставив там своє шатро, у Ветилі при морі і Анґе на сході. І збудував там жертівник Господеві і прикликав імя Господа.⁹ І піднявся Аврам і, пішовши, отаборився у пустині.¹⁰ І був голод у землі, і пішов Аврам до Єгипту, щоб там жити, бо запанував голод на землі.¹¹ Сталося ж, коли приблизився Аврам, щоб ввійти до Єгипту, сказав Аврам своїй жінці Сарі: Знаю я, що ти є жінкою вродливою лицем.¹² Буде отже як тільки побачать тебе єгиптяни, скажуть що: Вона його жінка, і убють мене, тебе ж оставлять.¹³ Отже скажи що: Я є його сестрою, щоб мені добре було задля тебе і живою була моя душа задля тебе.¹⁴ Сталося ж, коли ввійшов Аврам до Єгипту, побачивши Єгиптяни жінку, що була дуже гарною,¹⁵ і побачили її володарі Фараона і розхвалили її перед Фараоном і ввели її до дому Фараона.¹⁶ І Аврамові добре було задля неї, і були в нього вівці і телята і осли, раби і рабині мули і верблюди.¹⁷ І мучив Бог Фараона і його дім великими і поганими муками задля Сари жінки Аврама.¹⁸ Фараон, покликавши ж Аврама, сказав: Чому це ти мені зробив, бо не звістив ти мені, що вона є твоєю жінкою?¹⁹ Чому сказав ти, що: Вона є моєю сесторю? І взяв я її собі за жінку. І ось тепер твоя жінка перед тобою, взявши відійди.²⁰ І заповів Фараон мужам про Аврама, щоб провести його і його жінку і все, що було його, і Лота з ним.

¹ Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й проповідувати в їхніх містах.² Іван же, почувши у в'язниці про діла Христові, послав своїх учнів³ спитати Його: Чи ти є той, хто йде, чи маємо чекати іншого?⁴ І Ісус у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите: ⁵ сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують; мертві встають, убогі сповіщають;⁶ щасливий той, хто не спокуситься через Мене.⁷ Коли ті відходили, почав Ісус казати людям про Івана: Для чого ви прийшли в пустиню подивитися? На тростину, колихану вітром?⁸ На що вийшли подивитися? На людину, вбрану в м'який одяг? Таж ті, що носять м'який одяг, сидять у царських палацах.⁹ Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше ніж пророка!¹⁰ Оцей є той, про кого написано: Ось, Я посилаю мого ангела перед твоє обличчя, який приготує тобі дорогу поперед тебе.¹¹ Щиру правду кажу вам: Не було між народженими від жінок більшого від Івана Хрестителя; але найменший у Царстві небеснім більший від нього.¹² Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство небесне здобувається силою, і ті, хто застосовують силу, захоплюють його.¹³ Бо всі пророки й закон пророкували до Івана;¹⁴ і коли хочете знати, Він - Ілля, який має прийти.¹⁵ Хто має вуха, нехай слухає.¹⁶ З ким мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, що сидять на майданах і гукають до інших,¹⁷ кажучи: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали; ми голосили, та ви не били себе в груди.¹⁸ Бо прийшов Іван, що не їсть, не п'є, а вони кажуть: Біса має.¹⁹ Прийшов Син Людський, що їсть і п'є, і вони кажуть: Ось ця людина ненажера і п'яниця, друг митників та грішників. І виправдалася премудрість власними ділами.²⁰ Тоді почав [Ісус] докоряти містам, у яких сталося найбільш з Його див, за те, що вони не покаялися: ²¹ Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті дива, які сталися у вас, вони давно були б покаялися у волосяниці та в попелі.²² Однак кажу вам: Тирові й Сидонові буде легше в день суду, ніж вам.²³ І ти, Капернауме, чи до небес піднімешся? До пекла зійдеш: бо коли б дива, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині.²⁴ Тож кажу вам, що землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі.²⁵ Відтак, відповідаючи, Ісус сказав: Славлю тебе, Батьку, Господи неба й землі, що втаїв ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.²⁶ Так, Батьку, бо то було тобі до вподоби.²⁷ Мені все передано Моїм Батьком, і ніхто не знає Сина, тільки Батько; ані Батька ніхто не знає, лише Син - і той, кому тільки хоче Син відкрити.²⁸ Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас.²⁹ Візьміть моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, і знайдете спокій своїм душам.³⁰ Бо моє ярмо любе і мій тягар легкий.