¹ Якщо чоловік відішле свою жінку, і вона піде від нього і буде іншому чоловікові, чи повернувшись ще повернеться до нього? Чи не опоганюючись опоганиться та жінка? І ти розпустувала з численними пастухами і ти повернулася до Мене, говорить Господь.² Піднеси твої очі на випрямлення і поглянь де ти не опоганилася. Ти сіла на їхніх дорогах як опущений крук і ти опоганила землю твоїми розпустами і твоїми злобами.³ І ти мала багато пастухів собі на спотикання. У тебе був вид розпусниці, ти стала безвстидною до всіх.⁴ Чи ти не назвала Мене домом і батьком і володарем твого дівицтва?⁵ Чи останеться на віки, чи буде збережена на гнів? Ось ти сказала і зробила цю погань і спромоглася (на це).⁶ І сказав Господь до мене в днях царя Йосії: Чи ти побачив, що Мені зробило переселення Ізраїля? Вони пішли на всяку високу гору і під всяким кріслатим деревом і там розпустували.⁷ І Я сказав після того, як вона це все зробила: Повернися до Мене, і вона не повернулася. І невірна Юда побачила її невірність.⁸ І побачила, що вона була схоплена через все, в чому чужоложило поселення Ізраїля, і Я її відіслав і Я їй дав книгу відпуску. І не злякалася невірна Юда і пішла і розпустувала і вона.⁹ І на ніщо була її розпуста, і вона чужоложила з каменем¹⁰ і з деревом. І в усьому цьому не повернулася до Мене невірна Юда всім своїм серцем, але обманливо.¹¹ І сказав Господь до мене: Ізраїль оправдала свою душу більше ніж невірна Юда.¹² Піди і прочитай ці слова на півночі і скажеш: Повернися до Мене, поселення Ізраїля, говорить Господь, і не скріплю моє лице проти вас. Бо Я милосердний, говорить Господь, і не гніватимуся на вас на віки.¹³ Лише пізнай твою неправедність, бо ти згрішила проти твого Господа Бога і розсипала твої шляхи чужинцям під всяким кріслатим деревом, а мого голосу ти не почула, говорить Господь.¹⁴ Поверніться сини, що відступили, говорить Господь, бо Я заволодію вами і заберу вас одного з міста і двох з батьківщини і введу вас до Сіона¹⁵ і дам вам пастирів за моїм серцем, і пастимуть вас, пасучи вміло.¹⁶ І буде як помножитеся і побільшитеся на землі в тих днях, говорить Господь, більше не скажуть: Кивот завіту святого Ізраїля. Не ввійде на серце, не назветься, ані не відвідається, і більше не зробиться.¹⁷ В тих днях і в тому часі назвуть Єрусалим господним престолом, і до нього зберуться всі народи і не підуть більше за побажаннями їхнього поганого серця.¹⁸ В тих днях ввійдуть дім Юди до дому Ізраїля, і прийдуть разом з землі з півночі і зі всіх країн на землю, яку унаслідили їхні батьки.¹⁹ І я сказав: Хай буде, Господи. Бо поставлю тебе між дітей і дам тобі вибрану землю насліддя Бога Вседержителя народів. І Я сказав: Назвете Мене батьком і не відвернетеся від Мене.²⁰ Лише так як знехтувала жінка своїм чоловіком, так знехтував Мною дім Ізраїля, говорить Господь.²¹ Чути із губ голос плачу і благання синів Ізраїля, бо неправедно вчинили в своїх дорогах, забули їхнього святого Бога.²² Повертаючись поверніться сини, і оздоровлю ваші побиття. Ось ми будемо твої, бо Ти наш Господь Бог.²³ Поправді на обману були горби і сила гір, спасіння Ізраїля лише через нашого Господа Бога.²⁴ А встид знищив труди наших батьків від нашої молодости, їхні вівці і їхню скотину і їхніх синів і їхніх дочок.²⁵ Ми заснули в нашому встиді, і нас покрило наше безчестя, томущо ми і наші батьки згрішили перед нашим Богом від нашої молодості аж до цього дня, і ми не послухалися голосу нашого Господа Бога.

¹ Якщо Ізраїль повернеться, говорить Господь, повернеться до Мене. Якщо забере свої гидоти з своїх уст і почитатиме моє лице² і клястиметься: Живе Господь, правдою на суді і праведністю, і поблагословляться в ньому народи і в ньому похвалять Бога в Єрусалимі.³ Бо так говорить Господь мужам Юди і тим, що живуть в Єрусалимі: Обновіть собі землі, що облогом, і не сійте на тернині.⁴ Обріжтеся вашому Богові і відкиньте твердосердя вашого серця, чоловіки Юди, і ви, що живете в Єрусалимі, щоб мій гнів не вийшов як огонь і не загорівся, і не буде того, хто загасить, від лиця злоби ваших задумів.⁵ Сповістіть в Юді, і хай почується в Єрусалимі. Скажіть: Дайте трубою знак на землі і закричіть сильно. Скажіть: Зберіться, і ввійдемо до укріплених міст.⁶ Взявши, втечіть до Сіону. Поспішіться, не стійте, бо Я наводжу з півночі зло і велике знищення.⁷ Зі свого леговища вийшов лев, що нищить народи, він піднявся і вийшов зі свого місця, щоб поставити землю на спустошення, і міста будуть знищені, щоб у них не жили.⁸ Тому підпережіться мішками і плачте і кричіть, томущо від вас не відвернувся господний гнів.⁹ І буде, що в тому дні, говорить Господь, згине серце царя і серце володарів, і жахнуться священики і пророки жахнуться.¹⁰ І я сказав: Ти, що є, Володарю, Господи, чи ж обманюючи Ти обманув цей нарід і Єрусалим, кажучи: Мир буде, і ось меч доторкнувся аж до їхньої душі. В тому часі скажуть цьому народові і Єрусалимові: Дух блудження в пустині, дорога дочки мого народу не на чистоту, ані не на святість.^{11 12} Дух повноти прийде на мене. Тепер же я скажу до них суди.¹³ Ось вийде як хмара, і його колісниці як буря, його коні швидші від орлів. Горе нам, бо ми в біді.¹⁴ Помий від зла твоє серце, Єрусалиме, щоб ти спасся. Аж доки в тобі будуть задуми твоїх бід?¹⁵ Бо голос того, що сповіщає, прийде з Дану, і почується біда з гори Ефраїма.¹⁶ Згадайте народи: Ось прийшли. Сповістіть в Єрусалимі: Групи приходять з землі здалека і дали свій голос на міста Юди.¹⁷ Вони повстали на нього довкруги як ті, що сторожать поле, бо ти Мене знехтував, говорить Господь.¹⁸ Твої дороги і твої задуми це тобі зробили. Це твоя злоба, бо вона гірка, бо доторкнулася аж до твого серця.¹⁹ Мій живіт, мій живіт болить, і почуття мого серця. Дрижить моя душа, розривається моє серце, не замовкну, бо моя душа почула голос труби, крик війни.²⁰ І клопіт знищення кличе, бо заметушилася вся земля. Нагло затривожилося шатро, роздерлися мої скіряні покриття.²¹ Доки бачитиму втікачів, чуючи голос труб?²² Томущо володарі мого народу Мене не знали, вони дурні і нерозумні сини. Вони мудрі зло чинити, а не пізнали як добро чинити.²³ Я поглянув на землю, і ось ніщо, і на небо, і не було його світил.²⁴ Я побачив гори, і вони тремтіли, і всі горби тряслися.²⁵ Я поглянув, і ось не було людини, і всі птахи неба були перелякані.²⁶ Я побачив, і ось Кармил спустошений, і всі міста спалені перед господним лицем, і були розбиті перед лицем гніву його люті.²⁷ Так говорить Господь: Вся земля буде пустинею, але не викінчу.²⁸ Хай над цими заплаче земля, і хай небо вгорі потемніє, бо Я сказав і не роздумаюся, Я поклявся і не відвернуся від цього.²⁹ Від голосу вершника і того, що натягає лук, втекла вся країна. Влізли до печер і сховалися в гаї і вилізли на скелі. Всяке місто опущене, людина в них не живе.³⁰ І ти що зробиш? Чи зодягнешся кармазином і прикрасишся золотою прикрасою, і чи прикрасиш стібієм твої очі? Марна твоя прикраса. Тебе відкинули твої любовники, вони шукатимуть твою душу.³¹ Бо Я почув голос наче (голос) тієї, що родить, твій стогін наче тієї, що вперше родить, голос дочки Сіону. Вона ослабне, і опустить свої руки: Горе мені, бо мене опускає моя душа задля вбитих.